КОНВЕНЦІЯ ЩОДО БОРОТЬБИ З КІБЕРЗЛОЧИННІСТЮ

(неофіційний випуск)

Вступ

Держави-члени Ради Європи й інші Держави, що підписали дану Конвенцію, вважаючи, що ціль Ради Європи складається у досягненні більшого ступеня єдності між його членами; визнаючи важливість сприяння співробітництву з іншими Державами, що підписали дану Конвенцію;

будучи переконаними в необхідності проведення у пріоритетному порядку загальної політики у сфері кримінального права, націленої на захист суспільства від кіберзлочинності, у тому числі, шляхом прийняття відповідних законодавчих актів та сприяння міжнародному співробітництву;

усвідомлюючи глибокі зміни, викликані впровадженням цифрових технологій, об'єднанням і триваючою глобалізацією мереж ЕОМ;

будучи стурбованими загрозою того, що мережі ЕОМ та електронна інформація можуть також використовуватися для вчинення кримінальних злочинів і що докази вчинення таких правопорушень можуть зберігатися в цих мережах і передаватися через них;

визнаючи необхідність співробітництва між Державами та приватним сектором у боротьбі проти кіберзлочинності, а також маючи потребу у захисті законних інтересів при використанні і розвитку інформаційних технологій;

вважаючи, що для ефективної боротьби проти кіберзлочинності потрібне більш широке, оперативне і добре налагоджене міжнародне співробітництво в галузі кримінального права;

будучи переконаними у тому, що дана Конвенція необхідна для стримування дій, спрямованих проти конфіденційності, цілісності та доступності систем і мереж ЕОМ та комп'ютерних даних, а також неправомірного використання таких систем, мереж та даних, - шляхом забезпечення кримінальної відповідальності за таки діяння, що описані у даній Конвенції, і надання повноважень, достатніх для ефективної боротьби з кримінальними правопорушеннями такого роду; шляхом сприяння виявленню та розслідуванню таких кримінальних правопорушень і судовому переслідуванню за їх вчинення як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні; шляхом створення умов для оперативного та надійного міжнародного співробітництва.

з огляду на необхідність забезпечення належного балансу між інтересами підтримки правопорядку й повагою фундаментальних прав людини, як вони визначені у Конвенції Ради Європи від 1950 р. про захист прав людини та основних свобод, а також прийнятою Організацією Об'єднаних Націй у 1966 році Міжнародного пакту про цивільні та політичні права, у яких в обох випадках знову підтверджується право кожного без будь-якого втручання дотримуватися власних думок, а також право на волю вираження думки, включаючи волю шукати, одержувати і повідомляти інформацію та ідеї будь-якого роду незважаючи на кордони;

приймаючи до уваги право на збереження особистої таємниці, як це передбачено, наприклад, у Конвенції Ради Європи 1981 р. про захист особистості в умовах автоматичної обробки персональної інформації;

враховуючи положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй 1989 р. про права дитини і прийнятою Міжнародною Організацією Праці Конвенції 1999 р. про найгірші форми дитячої праці;

приймаючи до уваги діючі конвенції Рада Європи про співробітництво в пенітенціарній сфері, а також аналогічні угоди, що існують між державами-членами Ради Європи й іншими Державами, і підкреслюючи, що дана Конвенція призначена служити доповненням до цих угод з метою підвищення ефективності кримінального розшуку та інших процедур, що використовуються стосовно до кримінальних правопорушень, пов’язаних з комп'ютерними системами та комп'ютерними даними, а також забезпечення можливості збору електронних доказів вчинення кримінальних злочинів;

вітаючи події останнього часу, що сприяють подальшому росту міжнародного взаєморозуміння та співробітництва у боротьбі з кіберзлочинністю, включаючи міри, які почала Організація Об'єднаних Націй, Європейським Союзом і "Групою Восьми";

нагадуючи про Рекомендацію № R (85) 10 щодо практичного застосуванню положень Європейської конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах відповідно судових доручень про перехоплення телекомунікаційних повідомлень, Рекомендації № R (88) 2 про боротьбу з піратством у галузі авторського права та суміжних прав, Рекомендації № R (87) 15 про регулювання використання персональних даних у поліцейському секторі, Рекомендації № R (95) 4 про захист персональних даних у сфері телекомунікаційних послуг, пов’язаних з телефонними переговорами, а також про Рекомендації № R (89) 9 про злочини, пов’язані з комп'ютерами, у якій викладені керівні принципи для національних законодавчих органів відносно визначення деяких комп'ютерних злочинів, і Рекомендації № R (95) 13 із проблем карно-процесуального права, пов’язані з інформаційними технологіями;

приймаючи до уваги положення Резолюції № 1, прийнятої на 21-й Конференції міністрів юстиції країн Європи (Прага, червень 1997 р.), у якій Комітету Міністрів було рекомендовано підтримати проведену Європейським комітетом з проблем злочинності (ЄКПЗ) роботу з кіберзлочинності, щоб досягти зближення положень внутрішнього кримінального права та уможливити використання ефективних засобів розслідування таких правопорушень, а також положення прийнятої на 23-їй Конференції міністрів юстиції країн Європи (Лондон, червень 2000 р.) Резолюції № 3, що спонукають зусилля, що беруть участь у переговорах сторін продовжити, з метою перебування таких рішень, що дозволять максимально можливому числу Держав стати учасниками Конвенції, і підтверджуючі необхідність створення оперативної та ефективної системи міжнародного співробітництва, належним чином враховуючої специфічні потреби боротьби з кіберзлочинністю;

приймаючи до уваги також схвалений на Другій нараді глав держав і урядів Ради Європи (Страсбург, 10-11 жовтня 1997 р.) План дій по пошуку загальних шляхів реагування на розвиток нових інформаційних технологій на основі норм та цінностей, прийнятих у Раді Європи; погодилися про нижченаведене:

Глава І - Використання термінів

Стаття 1 - Визначення

Для цілей даної Конвенції:

а. "комп'ютерна система" означає будь-який пристрій чи групу взаємозалежних чи родинних пристроїв, одне чи більш з яких, діючи відповідно до програми, здійснює автоматичну обробку даних;

b. "комп'ютерні дані" означають будь-яке представлення фактів або інформації чи понять у формі, що підходить для обробки у комп'ютерній системі, включаючи програми, здатні змусити комп'ютерну систему виконувати ту чи іншу функцію;

с. "постачальник послуг" означає:

(і) будь-яку державну чи приватну структуру, що забезпечує користувачам її послуг можливість обміну інформацією за посередництвом комп'ютерної системи, і

(іі) будь-яку іншу структуру, що здійснює обробку чи збереження комп'ютерних даних від імені такої служби зв'язку чи користувачів такої служби.

d. "дані про потоки" означають будь-які комп'ютерні дані, що відносяться до передачі інформації за посередництвом комп'ютерної системи, що генеруються комп'ютерною системою, що є складовою частиною відповідного комунікаційного ланцюжка, і вказують на джерело, призначення, шлях чи маршрут, час, дату, розмір, тривалість чи тип відповідного мережного сервісу.

Глава ІІ - Міри, що слід приймати на національному рівні

Частина 1 - Власне кримінальне право

Розділ 1 - Злочини проти конфіденційності, цілісності та доступності комп'ютерних даних і систем

Стаття 2 - Протизаконний доступ

Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, для того щоб визначити такі дії як кримінальний злочин по її внутрішнім законам, коли це відбувається навмисне, одержання доступу до комп'ютерної системи в цілому чи у будь-якій її частині без права на це. Сторони можуть вимагати, щоб такі діяння розглядалися як злочин, якщо вони зроблені поза мірами безпеки та з метою заволодіння комп'ютерними даними, чи за іншим протиправним наміром, чи у відношенні комп'ютерної системи, з'єднаної з іншою комп'ютерною системою.

Стаття 3 - Протизаконне перехоплення даних

Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, для того щоб визначити такі дії як кримінальний злочин по її внутрішньодержавному праву - у випадку навмисного здійснення - здійснений з використанням технічних засобів перехоплення без права на це, із зовні чи у середині такої системи, включаючи електромагнітні випромінювання комп'ютерної системи, що несе такі комп'ютерні дані. Сторони можуть вимагати, щоб таке діяння вважалося злочинним, якщо воно було зроблене з протиправним наміром по відношенню до комп'ютерної системи, з'єднаної з іншою комп'ютерною системою.

Стаття 4 - Порушення цілісності даних

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, що можуть бути необхідні, щоб визнати кримінальними злочинами по її внутрішньодержавному праву - у випадку навмисного здійснення - пошкодження, стирання, псування, чи зміну блокування комп'ютерних даних без права на це.

2. Кожна держава може зробити застереження про збереження за собою права застосовувати положення частини 1 даної статті тільки у випадках, що призвели до серйозних наслідків.

Стаття 5 - Втручання у функціонування системи

Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, що можуть бути необхідні, щоб зробити кримінальними злочином по її внутрішньодержавному праву - у випадку навмисного здійснення - створення без права на це серйозних перешкод функціонуванню комп'ютерної системи шляхом введення, передачі, пошкодження, знищення, псування, модифікації чи блокування комп'ютерних даних.

Стаття 6 - Протиправне використання пристроїв

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, що є необхідними, для оголошення таких дій кримінальними злочинами по її внутрішньодержавному праву - у випадку здійснення навмисне та без права на це: (а) виробництво, продаж, придбання для використання, імпорт, оптовий продаж чи інші форми надання для користування:

пристроїв, включаючи комп'ютерні програми, розроблених чи адаптованих насамперед для цілей здійснення кожного зі злочинів, визначених положеннями Статей 2-5;
комп'ютерних паролів, кодів доступу чи інших подібних даних, за допомогою яких може бути отриманий доступ до комп'ютерної системи в цілому чи до будь-якої її частині, з наміром використати їх з метою здійснення кожного зі злочинів, визначених у Статтях 2-5; і (b) володіння одним із предметів, що згадуються в підпунктах (а) 1 чи (а) 2 вище, з наміром використання його з метою здійснення кожного із злочинів, передбачених у Статтях 2-5. Сторона може вимагати відповідно до закону, щоб умовою кримінальної відповідальності було володіння декількома такими предметами.

2. Дана стаття не повинна тлумачитися як стаття, що тягне за собою кримінальну відповідальність у тих випадках, коли виробництво, продаж, придбання для використання, імпорт, оптовий продаж, інші форми надання в користування чи володіння, що згадуються у частині 1 даної Статті, не мають на меті здійснення злочинів, передбачених положеннями Статей 2 - 5 даної Конвенції, а пов’язані, наприклад, з дозволеною перевіркою чи захистом комп'ютерних систем.

3. Кожна Сторона може обговорити право не застосовувати положення частини 1 даної Статті, за умови, що це застереження не стосується продажу, оптового продажу чи інших форм надання в користування предметів, зазначених у підпункті (а) 2 частини 1.

Термін "намір", що використовується у контексті підпунктів 1 (а) і 1 (b) повинен інтерпретуватися як прямий намір.

Розділ 2 - Злочини, пов’язані з використанням комп'ютерів

Стаття 7 - Підробка з використанням комп'ютерів

Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які слід вважати необхідні для визнання кримінальними злочинами по її внутрішньодержавному праву - у випадку здійснення навмисне та без права на це - введення, зміну, стирання чи блокування комп'ютерних даних, що призводять до порушення автентичності даних з наміром використання в юридичних цілях, начебто вони залишаються справжніми, незалежно від того, чи є ці дані безпосередньо зрозумілими та доступними для читання. Сторони можуть вимагати для настання кримінальної відповідальності наявності наміру зробити обман чи аналогічного протиправного наміру.

Стаття 8 - Шахрайство з використанням комп'ютерів

Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідними для визнання кримінальними злочином по її внутрішньодержавному праву - у випадку здійснення навмисне і без права на це - позбавлення іншої особи його власності шляхом: (а) будь-якого введення, зміни, стирання чи приховування комп'ютерних даних, (b) будь-якого втручання у функціонування комп’ютерної системи, чи з наміром неправомірного одержання економічно вигідних умов для себе чи для іншої особи. Сторони можуть вимагати як умову притягнення до кримінальної відповідальності наявності наміру зробити обман чи аналогічний підступний намір.

Розділ 3 - Правопорушення, пов’язані зі змістом даних

Стаття 9 - Правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні для визнання кримінальними злочинами по її внутрішньодержавному праву - у випадку здійснення навмисне і без права на це - наступних діянь:

(а) виробництва дитячої порнографії з метою поширення через комп'ютерні системи;

(b) чи пропозиції надання в користування дитячої порнографії через комп'ютерні системи;

(с) чи поширення передачі дитячої порнографії через комп'ютерні системи;

(d) придбання дитячої порнографії через комп'ютерну систему для себе чи для іншої особи;

(е) володіння дитячою порнографією, що знаходиться в комп'ютерній системі, чи в середовищі для збереження комп'ютерних даних.

2. Для вищенаведеної частини 1 у поняття "дитячої порнографії" включаються порнографічні матеріали, що візуально відображають:

(а) участь неповнолітнього у сексуально відвертих діях;

(b) участь особи, що здається неповнолітнім, у сексуально відвертих діях;

(с) реалістичні зображення, що представляють неповнолітніх, які беруть участь у сексуально відвертих діях.

3. Для вищенаведеної частини 2 термін "неповнолітні" означає будь-які особи, що не досягли 18-літнього віку. Однак Сторони можуть встановлювати і більш низькі вікові межі, які не повинні бути менше 16 років.

4. Кожна Сторона може залишити за собою право не застосовувати, цілком чи частково, положення підпунктів 1 (d) і 1 (е), а також 2 (b) і 2 (с).

Розділ 4 - Правопорушення, пов’язані з порушенням авторського права та суміжних прав

Стаття 10 - Правопорушення, пов’язані з порушенням авторського права та суміжних прав

Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, для визнання таких дій кримінальним злочином щодо її внутрішньодержавного права порушення авторського права, як вони визначені законами цієї Сторони з урахуванням зобов'язань, узятих нею на себе по Паризькому Акту від 24 липня 1971 р. щодо Бернської Конвенції про захист здобутків літератури та мистецтва, за Згодою про пов’язані з торгівлею аспекти прав на інтелектуальну власність та за договором про авторське право Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності (ВОІВ), за винятком будь-яких моральних прав, наданих такими Конвенціями, коли такі дії відбуваються навмисне, у комерційному масштабі та за допомогою комп'ютерної системи.
Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, для визнання таких дій кримінальними злочинами щодо її внутрішніх законах порушення прав, пов’язаних з авторським правом, як воно визначене законами цієї Сторони відповідно до зобов'язань, узятими нею по підписаній у Римі Міжнародній конвенції про захист прав виконавців, виробників звукозаписів і радіомовних організацій (Римська конвенція), Угоди про пов’язані з торгівлею аспекти прав інтелектуальної власності і Договору ВОІВ про виконавців і звукозаписи, за винятком будь-яких наданих по цих конвенціях моральних правах, коли такі акти зроблені навмисне, у комерційному масштабі та за допомогою комп'ютерної системи.
Сторона може зробити застереження про збереження права в деяких обставинах не залучати винних до кримінальної відповідальності відповідно до положень частин 1 і 2 даної статті, за умови, що існують інші способи ефективного відшкодування збитку і що таке застереження не веде до часткового відмовлення цієї Сторони від міжнародних зобов'язань, передбачених у міжнародних документах, згаданих у частинах 1 і 2 даної статті.

Розділ 5 - Додаткові види відповідальності та санкції

Стаття 11 - Замах, співучасть чи підбурювання до здійснення злочину

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідними для визнання таких дій кримінальними злочинами щодо її внутрішньодержавного права - у випадку, коли це робиться навмисне, - чи співучасті підбурювання до здійснення будь-якого правопорушення, передбаченого положеннями Статей 2 - 10 даної Конвенції.

2. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть знадобитися для визнання кримінальними злочинами по її внутрішньодержавному праву - у випадку, коли це робиться навмисне, - замаху на здійснення будь-якого правопорушення, передбаченого положеннями Статей 3 - 5, 7, 8, 9 (1) а і 9 (1) з даної Конвенції.

3. Кожна Держава може зробити застереження про збереження за собою права не застосовувати, чи застосовувати частково, положення пункту 2 даної статті.

Стаття 12 - Відповідальність компаній

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні для визнання таких дій кримінальними злочинами щодо її внутрішньодержавного права, передбачений відповідно до даної Конвенції, що відбувається на його користь будь-якою фізичною особою, що діє індивідуально, як частка одного з органів відповідного юридичної особи, і що займає ведуче положення усередині цієї юридичної особи з погляду:

(а) повноваження представляти дану юридичну особу;

(b) владу приймати рішення від імені цієї юридичної особи;

(с) владу здійснювати внутрішній контроль цієї юридичної особи.

Крім випадків, уже передбачених у частині 1, кожна Сторона вживає заходів, необхідних для забезпечення можливості покладання відповідальності на юридичну особу у випадках, коли відсутність керівництва контролю з боку фізичної особи, згаданого в частині 1, уможливлює здійснення кримінального злочину, передбаченого положеннями даної Конвенції, на користь цієї юридичної особи фізичною особою, що знаходиться під його владою.
У залежності від застосовуваних відповідною Стороною юридичних принципів відповідальність юридичної особи може носити кримінальний, цивільний чи адміністративний характер.
Така відповідальність не спричиняє будь-якого пом'якшення кримінальної відповідальності фізичних осіб, що зробили злочин.

Стаття 13 - Санкції і міри

1. Кожна Сторона вживає необхідних заходів, що гарантують застосування кари за Кримінальні злочини, передбачені відповідно до положень Статей 2 - 11, ефективних, пропорційних і переконливих санкцій, включаючи позбавлення волі.

2. Кожна Сторона гарантує, що юридичні особи, що вважаються відповідальними, відповідно до положень Статті 12, будуть піддані ефективним, пропорційним і переконливим чи санкціям мірам карного чи не карного характеру, включаючи грошові санкції.

Частина 2 - Процесуальне право

Розділ 1 - Загальні положення

Стаття 14 - Область дії процесуальних норм

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні для визначення повноважень і процедур, що передбачаються положеннями даної Частини з метою проведення конкретних кримінальних розслідувань чи судового розгляду.

2. За винятком випадків, коли положеннями Статті 21 конкретно передбачає інше, кожна Сторона використовує повноваження й процедури, що згадуються в пункті 1, у відношенні:

(а) кримінальних злочинів, визначених у Статтях 2 - 11 даної Конвенції;

(b) інших кримінальних злочинів, зроблених за допомогою комп'ютерної системи; і

(с) збору доказів карного злочину в електронній формі.

3. (а) Кожна Сторона може зробити застереження про збереження за собою права застосовувати міри, що згадуються в Статті 20, тільки у відношенні правопорушень чи категорій правопорушень, зазначених у цьому застереженні, за умови, що діапазон таких правопорушень чи категорій правопорушень не більш обмежений, ніж коло правопорушень, до яких вона застосовує міри, передбачені в Статті 21. Кожна Сторона повинна розглянути шляхи обмеження сфери дій такого застереження, щоб уможливити максимально широке застосування мір, що згадуються у Статті 20.

(b) У тому випадку, коли Сторона, у зв'язку з обмеженнями у своєму законодавстві на момент прийняття даної Конвенції, не має можливості застосувати міри, передбачені Статтями 20 і 21, до інформації переданої в комп'ютерній системі постачальника послуг, що

(і) використовується для обслуговування замкнутої групи користувачів, і

(іі) не використовується суспільними мережами зв'язку і не з'єднана з будь-якими іншими комп'ютерними системами, будь то суспільні чи приватні, ця сторона може залишити за собою право не застосовувати зазначених мір до такої інформації. Кожна Сторона розгляне можливість обмеження цього права для того, щоб забезпечити саме широке застосування мір, зазначених у Статтях 20 і 21.

Стаття 15 - Умови та гарантії

1. Кожна сторона повинна гарантувати, що встановлення, виконання і використання повноважень і процедур, передбачених у даній Частині, повинне здійснюватися відповідно до умов і гарантій, що передбачаються нормами внутрішньодержавного права кожної зацікавленої Сторони, з належним обліком необхідності забезпечення адекватного захисту прав людини й основних воль, зокрема , як це передбачено Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод 1950 р., Міжнародним пактом про цивільні і політичні права 1966 р., а також іншими застосованими міжнародними документами по правах людини та коли це необхідно, принципу пропорційності використовуваних повноважень чи процедур характеру й обставинам зробленого правопорушення.

2. Такі умови та гарантії, як це відповідає характеру повноважень і процедурам, будуть, крім іншого, включати судовий чи інший незалежний нагляд, обґрунтування правомірності застосування та терміни дій чи повноважень процедури.

3. У тій мірі, у якій це відповідає суспільним інтересам, зокрема, обґрунтованому відправленню правосуддя, Сторона повинна враховувати той вплив, що зазначені в даному розділі права і процедури відповідатимуть правам, функціональним обов'язкам і законним інтересам третіх сторін.

Розділ 2 - Негайне забезпечення збереженості комп'ютерних даних, що зберігаються

Стаття 16 - Негайне забезпечення збереженості комп'ютерних даних, що зберігаються

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні, щоб її компетентні органи мали можливість віддавати розпорядження про негайне забезпечення збереженості зазначених комп'ютерних даних, включаючи дані про потоки інформації, що були збережені за допомогою комп'ютерної системи, чи іншим подібним шляхом домагатися цього, зокрема, коли є підстави думати, що ці комп'ютерні дані особливо піддані ризику втрати чи модифікації.

2. У випадку, якщо Сторона реалізує положення вищенаведеної частини 1 за допомогою розпорядження будь-якої особи щодо забезпечення збереженості зазначених комп'ютерних даних, що знаходяться у володінні чи під контролем цієї особи, ця Сторона повинна прийняти такі законодавчі й інші міри, які можуть бути необхідні, щоб зобов'язати дане особи зберігати ці комп'ютерні дані і забезпечувати їхня схоронність протягом адекватного періоду часу, у залежності від необхідності, що дозволить компетентним органам домогтися розкриття цих комп'ютерних даних.

3. Кожна Сторона приймає такі законодавчі чи інші міри, які можуть бути необхідні, щоб зобов'язати охоронця чи іншу особу, забезпечувати збереженість комп'ютерних даних, зберігати конфіденційність виконання таких процедур протягом терміну, передбаченого її внутрішньодержавним правом.

4. Повноваження і процедури, що згадані у даній статті, встановлюються відповідно до положень Статей 14 і 15.

Стаття 17 - Негайне забезпечення збереженості та часткове розкриття даних про потоки інформації

1. Кожна Сторона приймає у відношенні даних про потоки інформації, схоронність яких повинна бути забезпечена відповідно до положень Статті 16, такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні, щоб:

(а) гарантувати, щоб таке негайне забезпечення збереженості даних про потоки інформації могло бути здійснене незалежно від того, один чи більше число постачальників послуг були причетні до передачі відповідного повідомлення; і

(b) гарантувати негайне розкриття компетентним органам цієї Сторони, чи особою, призначеною цими органами, достатньої кількості даних щодо потоків інформації, що дозволить відповідній Стороні ідентифікувати постачальників послуг та шлях, яким передавалося дане повідомлення.

2. Повноваження і процедури, згадані у даній статті, встановлюються відповідно до положень Статей 14 і 15.

Розділ 3 - Розпорядження про пред'явлення

Стаття 18 - Розпорядження про пред'явлення

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі й інші міри, які можуть бути необхідні, щоб надати їх компетентним органам повноваження віддавати розпорядження:

(а) особам на її території - про пред'явлення визначених комп'ютерних даних, що знаходяться під контролем цієї особи, що зберігаються в комп'ютерній системі в тім чи іншім середовищі для збереження комп'ютерних даних; і

(b) постачальнику послуг, що пропонує свої послуги на її території, - про пред'явлення що знаходяться у володінні чи під контролем цього постачальника послуг зведень про його абонентів.

2. Повноваження та процедури, що згадуються в даній статті, установлюються відповідно до положень Статей 14 і 15.

3. Для цілей даної статті термін "зведення про абонентів" означає будь-яку наявну у постачальника послуг інформацію щодо користувачів його сервісу, виражену у формі комп'ютерних даних чи у будь-якій іншій формі, крім даних про потоки чи зміст інформації, за допомогою якої можна установити:

(а) тип використаної служби зв'язку, технічні умови що відносяться до неї і період сервісу;

(b) особистість користувача, його поштова чи географічна адреса, номери телефону й інших засобів доступу, зведення про виставлені йому рахунки та зроблені ним платежі, що є відповідно до угоди чи договору про обслуговування;

(c) будь-які інші зведення про місце установки комунікаційного устаткування, що маються відповідно до чи угоди договором про обслуговування.

Розділ 4 - Обшук та виїмка збережених комп'ютерних даних

Стаття 19 - Обшук та виїмка збережених комп'ютерних даних

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть знадобитися для надання її компетентним органам повноважень на обшук чи інший подібний огляд:

(а) комп'ютерних систем чи їхніх частин, а також комп'ютерних даних, що зберігаються там;

(b) середовища для збереження комп'ютерних даних, у яких можуть зберігатися комп'ютерні дані, які знаходяться на її території.

2. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні для забезпечення гарантії того, щоб у випадку, коли її компетентні органи роблять обшук чи інший подібний огляд визначеної комп'ютерної системи чи її частини відповідно до положень пункту 1 (а) і мають підстави думати, що дані, що шукають, зберігаються у іншій комп'ютерній системі чи частині на території цієї Сторони, і коли такі дані на законній підставі доступні з першої системи чи можуть бути отримані з її допомогою, такі органи мали би можливість негайно поширити обшук, що проводиться чи інший подібний огляд на іншу систему.

3. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні для надання її компетентним органам повноважень зробити виїмку комп'ютерних даних, доступ до яких був отриманий відповідно до положень частин 1 чи 2, чи іншим подібним чином заволодіти ними. Ці міри повинні включати повноваження:

(а) робити виїмку комп'ютерної системи, її чи частини середовища для збереження комп'ютерних даних, або іншим подібним чином накласти арешт на них;

(b) виготовити і зберегти копії відповідних комп'ютерних даних;

(с) забезпечити збереження цілісності комп'ютерних даних, що зберігаються і стосуються до справи;

(d) зробити ці комп'ютерні дані в комп'ютерній системі, доступ до якої був отриманий, недоступними чи знищити їх.

4. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідними для надання її компетентним органам повноважень вимагати від будь-якої особи, що володіє знаннями про функціонування відповідної комп'ютерної системи чи застосованих мірах захисту комп'ютерних даних, що зберігаються там, та надання у розумних межах необхідних зведень, що дозволяють здійснити заходи, передбачені частинами 1 і 2.

5. Повноваження і процедури, що згадуються у даній статті, встановлюються відповідно до положень Статей 14 і 15.

Розділ 5 - Збір комп'ютерних даних у реальному масштабі часу

Стаття 20 - Збір у реальному масштабі часу даних про потоки інформації

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, що можуть бути необхідними для надання її компетентним органам повноважень:

(а) збирати чи записувати із застосуванням технічних засобів на території цієї Сторони, і

(b) змушувати постачальників послуг, у межах наявних у них технічних можливостей:

(і) збирати чи записувати із застосуванням технічних засобів на території цієї Сторони; чи

(іі) співпрацювати з компетентними органами та допомагати їм збирати чи записувати, у реальному масштабі часу, дані про потоки інформації, пов’язані із зазначеними повідомленнями на території цієї Сторони, переданими за посередництвом комп'ютерної системи.

2. У випадку, якщо будь-яка Сторона, у силу устояних принципів її системи внутрішньодержавного права, не може вжити заходів, передбачених в пункті 1 (а), замість цього вона може прийняти законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідними для забезпечення збирання чи запису у реальному масштабі часу даних про потоки інформації, пов’язаних із зазначеними повідомленнями на її території шляхом застосування технічних засобів на цій території.

3. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні, щоб зобов'язати постачальника послуг дотримуватися конфіденційності самого факту здійснення будь-яких повноважень, передбачених у даній Статті, і будь-якої інформації про це.

4. Повноваження і процедури, що згадуються в даній Статті, установлюються відповідно до положень Статей 14 і 15.

Стаття 21 Перехоплення даних про зміст

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри по відношенню до ряду серйозних правопорушень, що повинні бути визначені відповідно до норм внутрішньодержавного права, які можуть знадобитися, щоб наділити її компетентні органи повноваженнями:

(а) збирати чи записувати і застосуванням технічних засобів на території цієї Сторони, і

(b) змушувати постачальника послуг у межах наявних у нього технічних можливостей:

(і) збирати чи записувати із використанням технічних засобів на території цієї Сторони, чи

(іі) співпрацювати з компетентними органами і допомагати їм у зборі чи записі, у реальному масштабі часу даних про зміст зазначених повідомлень на її території, переданих за допомогою комп'ютерних систем.

2. У випадку якщо будь-яка Сторона, у силу устояних принципів її системи внутрішньодержавного права, не може вжити заходів, передбачених у пункті 1 (а), замість цього вона може прийняти законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідними для забезпечення збору чи запису в реальному масштабі часу даних про зміст зазначених повідомлень на її території шляхом застосування технічних засобів на цій території.

4. Повноваження та процедури, що згадуються в даній статті, установлюються відповідно до положень

Статей 14 і 15.

Частина 3 - Юрисдикція

Стаття 22 - Юрисдикція

1. Кожна Сторона приймає такі законодавчі та інші міри, які можуть бути необхідні для встановлення юрисдикції у відношенні до будь-яких правопорушень, що передбачаються відповідно до положень Статей 2 - 11 даної Конвенції, коли таке правопорушення зроблене:

(а) на її території; чи

(b) на борту судна під прапором цієї сторони; чи

(с) на борту літака, зареєстрованого відповідно до законів цієї Сторони; чи

(d) одним з її громадян, якщо правопорушення кримінальне відповідно до кримінального права по місці його здійснення, чи якщо правопорушення відбувається поза межами територіальної юрисдикції будь-якої Держави.

2. Кожна Держава може зробити застереження про збереження за собою права не застосовувати чи застосовуватися тільки у визначених випадках чи умовах норм, що стосуються юрисдикції, встановлені в пунктах 1 (b) - 1 (d) даної статті чи будь-якої її частини.

3. Кожна Сторона приймає такі міри, які можуть бути необхідні для встановлення юрисдикції у відношенні правопорушень, що зазначені у частині 1 Статті 25 даної Конвенції, у випадках, коли передбачуваний правопорушник знаходиться на її території, і вона не видає його/її іншій Стороні, по надходженні запиту про видачу, ґрунтуючись винятково на його/її громадянстві.

4. Дана Конвенція не виключає ніяку кримінальну юрисдикцію, що здійснюється відповідно до норм внутрішньодержавного права.

5. Якщо на юрисдикцію у відношенні правопорушення, що передбачається відповідно до даної Конвенції, претендують більше однієї Сторони - ці Сторони повинні, коли це доцільно, проводити консультації для визначення найбільш придатної юрисдикції для здійснення судового переслідування.

Глава ІІІ - Міжнародне співробітництво

Частина 1 - Загальні принципи

Розділ 1 - Загальні принципи у відношенні міжнародного співробітництва

Стаття 23 - Загальні принципи у відношенні міжнародного співробітництва

Сторони будуть максимально широко співпрацювати один з одним відповідно до положень дійсного розділу і шляхом застосування відповідних міжнародних документів про міжнародне співробітництво по кримінальних справах, погоджених домовленостях на основі однакового чи взаємодоповнюючого законодавства, а також норм внутрішньодержавного права з метою здійснення чи розслідувань судового переслідування по відношенню до кримінальних злочинів, пов’язаних з комп'ютерними системами та комп'ютерними даними, чи зборами доказів щодо кримінальних злочинів в електронній формі.

Розділ 2 - Принципи у відношенні видачі

Стаття 24 - Видача

1. (а) Ця стаття застосовується між Сторонами щодо видачі злочинців у зв'язку з кримінальними злочинами, визначеними у відповідності за Статтями 2 - 11 даної Конвенції, за умов, що відповідно до законів обох Сторін за них передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний термін не менш одного м. чи більш суворе покарання.

(b) У випадках, коли між двома чи більше Сторонами діє договір чи взаємна угода щодо видачі, за винятком Європейської конвенції про видачу (№ 24), згідно яким для видачі потрібне інше мінімальне покарання, замість зазначеного вище застосовується положення про мінімальне покарання, передбачене в такому договорі чи взаємній угоді.

2. Кримінальні злочини, описані в частині 1 даної Статті, розглядаються як включені в число злочинів, що припускають видачу, у будь-якому двосторонньому чи багатобічному договорі про видачу, що існує між Сторонами. Сторони зобов'язуються включати такі злочини у видачу в будь-яких двосторонніх і багатобічних договорах про видачу, що будуть укладені між ними у майбутньому.

3. Якщо яка-небудь Сторона, що висуває як умову для видачі існування договору, одержує запит про видачу від іншої Сторони, з яким у неї немає договору про видачу, вона може розглядати дійсну Конвенцію як юридична підстава для видачі у відношенні будь-якого карного злочину, що згадується в частині 1 даної Статті.

4. Сторони, що не висувають як умову для видачі існування договору, у відносинах між собою повинні визнавати Кримінальні злочини, що згадуються в частині 1 даної Статті, як злочини, що припускають видачу.

5. Видача повинна здійснюватися відповідно до умов, що передбачаються за законами запитуваної Сторони чи застосовними угодами про видачу, включаючи підстави, на яких запитувана Сторона може відмовляти у видачі.

6. Якщо відмова у видачі в зв'язку з одним з кримінальних злочинів, що згадуються в частині 1 даної Статті, мотивується винятково громадянством шуканого чи особи тим, що, на думку запитуваної Сторони, даний злочин відноситься до її юрисдикції, запитувана Сторона, на прохання запитуючої Сторони, передає цю справу своїм компетентним органам з метою здійснення судового переслідування і потім повідомляє запитуючій Стороні про остаточний результат. Ці органи приймають рішення і ведуть розслідування і судовий розгляд у такий же спосіб, як і у випадку будь-якого іншого правопорушення порівняльного характеру відповідно до законів цієї Сторони.

7. (а) Кожна Сторона під час підписання Конвенції чи при передачі депозитарію документа про ратифікацію, прийнятті, схваленні чи приєднанні, повідомляє Генеральному секретареві Ради Європи найменування й адресу кожного свого органа, відповідального за напрямок чи одержання запитів про видачу чи попередню затримку при відсутності договору.

(b) Генеральний Секретар Ради Європи створює і постійно поновлює реєстр органів, призначених Сторонами з цією метою. Кожна Сторона повинна гарантувати, щоб у цьому реєстрі завжди містилися правильні дані.

Розділ 3 - Загальні принципи у відношенні взаємної правової допомоги

Стаття 25 - Загальні принципи у відношенні взаємної правової допомоги

1. Сторони роблять один одному по можливості максимально широку взаємно правову допомогу з метою здійснення розслідувань і судового розгляду у відношенні до кримінальних злочинів, пов’язаних з комп'ютерними системами і комп'ютерними даними, чи зборами доказів по кримінальних злочинах в електронній формі.

2. Кожна Сторона також приймає такі законодавчі й інші міри, які можуть бути необхідні для виконання зобов'язань, викладених у Статтях 27 - 35.

3. Кожна Сторона може в обставинах, що не терплять зволікання, направляти запити про взаємну правову допомогу або повідомлення, зв'язані з такими запитами, використовуючи оперативні засоби зв'язку, включаючи факсимільні повідомлення чи електронну пошту, у тій мірі, у якій у такий спосіб забезпечує відповідні рівні безпеки та підтвердження дійсності (включаючи, якщо необхідно, використання шифрів), з наступним офіційним підтвердженням, якщо того вимагає запитувана Сторона, Запитувана Сторона приймає ці запити і відповідає на їх за допомогою будь-яких аналогічних оперативних засобів зв'язку.

4. За винятком випадків, коли положеннями Статей даної Глави конкретно передбачається інше, взаємна правова допомога виявляється на умовах, встановлених відповідно до законів запитуваної Сторони чи положеннями застосованих договорів про взаємну правову допомогу, включаючи підстави, на яких запитувана Сторона може відмовитися від співробітництва. Запитувана Сторона не повинна використовувати право на відмовлення від надання взаємної правової допомоги у відношенні правопорушень, передбачених Статтями 2 - 11, винятково на тій підставі, що запит стосується правопорушення, яке вона розглядає як фінансове порушення.

5. Коли відповідно до положень даного розділу запитуваній Стороні дозволяється висувати як умову згоди на надання взаємної правової допомоги вимогу, щоб відповідне діяння розглядалося як злочинне обома Сторонами, ця умова вважається виконаною, незалежно від того, чи відноситься дане правопорушення по її законах до злочинів того ж класу що використовує вона для позначення цього правопорушення ту ж термінологію, що і запитуюча Сторона, якщо діяння, що належать в основі правопорушення, у відношенні якого запитується правова допомога, є карним злочином відповідно до її законів.

Стаття 26 - Спонтанна інформація

1. Сторона може, у межах норм свого внутрішньодержавного права, без попереднього запиту, направити іншій Стороні інформацію, отриману в рамках її власного розслідування, коли вона думає, що розкриття такої інформації могло б допомогти Стороні - одержувачу цих зведень чи почати вести розслідування або судовий розгляд у відношенні до кримінальних злочинів, встановлених відповідно до положень даної Конвенції, чи могло б вести до напрямку цією Стороною прохання про співробітництво відповідно до положень дійсного розділу.

2. Перш ніж надати таку інформацію, Сторона може зробити запит про збереження її конфіденційності чи поставити визначені умови для її використання. Якщо Сторона, що одержує таку інформацію, не може виконати таке прохання, воно повинна повідомити про це Сторону, що надає інформацію, яка після цього визначає, чи надати їй зазначену інформацію незважаючи на це, чи ні. Якщо Сторона приймає інформацію на зазначених умовах, вони повинні бути для неї обов'язковими.

Розділ 4 - Процедури в зв'язку з запитами про взаємну правову допомогу під час відсутності відповідних міжнародних угод

Стаття 27 - Процедури в зв'язку з запитами про взаємну правову допомогу під час відсутності відповідних міжнародних угод

1. У випадках, коли між запитуючою і запитуваною Сторонами немає діючого договору заснованого на однаковості взаємодоповнюваності чи законодавчої угоди про взаємну правову допомогу, застосовуються положення частин 2 - 9 дійсні статті. При наявності такого договору, чи угоди законодавства положення даної статті не застосовуються, якщо тільки зацікавлені Сторони не погоджуються застосовувати замість них будь-які чи всі наступні частини даної Статті.

2. (а) Кожна Сторона призначає центральні органи, що є відповідальними за напрямок запитів про взаємну правову допомогу і виконання таких запитів або передачу їх органам, у компетенцію яких входить їх виконання.

(b) Ці центральні органи підтримують зв'язок безпосередньо один з одним.

(с) Кожна Сторона, під час підписання даної чи Конвенції при передачі депозитарію документа про ратифікацію, прийняття, чи схваленні приєднанні, повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи найменування й адреси органів, призначених у виконання даного пункту.

(d) Генеральний Секретар Ради Європи встановлює і постійно поновлює реєстр центральних органів, призначених Сторонами в такий спосіб. Кожна Сторона повинна забезпечувати, правильні зведення у реєстрі.

3. Запити про взаємну правову допомогу, що направляються відповідно до положень даної Статті виконуються відповідно до процедур, зазначених запитуючої Стороною, за винятком випадків, коли вони несумісні з законами запитуваної Сторони.

4. Запитувана Сторона може, на додаток до підстав для відмовлення, передбачених у частині 4 Статті 25, відмовити у наданні допомоги, якщо:

(а) запит стосується правопорушення, розглянутого запитуваною Стороною, як політичний злочин або як правопорушення, пов'язане з політичним злочином;

(b) є ймовірність, що виконання запиту призведе до підриву її суверенітету, безпеки, суспільного порядку (ordre publіc) або інших істотних інтересів.

5. Запитувана Сторона може відкласти вживання заходів стосовно запиту якщо такі міри перешкоджали б кримінальним розслідуванням чи судовим розглядам, які проводяться її органами.

6. Перш ніж відмовити в наданні допомоги чи відстрочити її надання, запитувана Сторона повинна, коли це доречно, після консультацій із запитуючою Стороною, розглянути можливість задоволення запиту частково або на таких умовах, які вона вважає необхідними.

7. Запитувана Сторона повинна невідкладно інформувати запитуючу Сторону про результати виконання її прохання про допомогу. У випадку відмовлення або відстрочки виконання запиту, повинні бути повідомлені причини такого відмовлення або відстрочки. Запитувана Сторона також повинна повідомити запитуючій Стороні про будь-які причини, по яких виконання запиту стає неможливим чи які можуть викликати значну затримку в його виконанні.

8. Запитуюча Сторона може просити запитувану Сторону про збереження конфіденційності факту будь-якого запиту, зробленого відповідно до положень дійсного Розділу, крім як у частині, необхідної для виконання запиту. Якщо запитувана Сторона не може виконати прохання про збереження конфіденційності, вона негайно повідомляє про це запитуючій Стороні, що потім повинна визначити, чи варто виконати запит незважаючи на це.

9. (а) У термінових випадках запити про взаємну правову допомогу або повідомлення, пов'язані з такими запитами, можуть направлятися безпосередньо судовими органами запитуючої Сторони аналогічним органам запитуваної Сторони. У будь-яких таких випадках копія запиту одночасно направляється центральним органам запитуваної Сторони через центральні органи запитуючої Сторони.

(b) запит або повідомлення, що згадуються в дійсній частині, можуть бути спрямовані через Міжнародну Організацію Карної Поліції (Інтерпол).

(с) Коли запит зроблений відповідно до положень підпункту (а), а його розгляд не входить у компетенцію цього органу, - останній направляє цей запит у компетентний національний орган та інформує про це запитуючу Сторону.

(d) Направлені у відповідності з положеннями запити чи повідомлення даної частини, що не припускають уживання примусових заходів, можуть передаватися компетентними органами запитуючої Сторони безпосередньо компетентним органам запитуваної Сторони.

(е) Кожна Сторона може, під час підписання Конвенції або при передачі депозитарію документа про ратифікацію, прийнятті, схваленні чи приєднанні, повідомити Генеральному секретареві Ради Європи, що з метою забезпечення ефективності запити, що направляються відповідно до положень даної частини, повинні бути адресовані її центральним органам.

Стаття 28 - Конфіденційність і обмеження на використання інформації

1. У випадку відсутності між запитуючою і запитуваною Сторонами діючого чи договору заснованого на чи однаковості взаємодоповнюваності законодавства угоди про взаємну правову допомогу, застосовуються положення даної статті. Положення даної статті при наявності такого договору, чи угоди законодавства не застосовуються, якщо тільки зацікавлені Сторони не погоджуються застосовувати замість останніх будь-які чи всі наступні частини даної Статті.

2. Запитувана Сторона може поставити надання інформації або матеріалу у відповідь на запит у залежність від умови, щоб:

(а) зберігалася конфіденційність цієї чи інформації матеріалу, якщо під час відсутності такої умови прохання про взаємну правову допомогу не могла б бути виконана, чи

(b) ця інформація або матеріали не використовувалися для проведення будь-яких розслідувань або судових розглядів, крім зазначених у запиті.

3. Якщо запитуюча Сторона не може виконати одну із умов, що згадуються в частині 2, вона повинна негайно повідомити про це іншу Сторону, яка потім повинна вирішити чи надати відповідну інформацію чи ні. Коли запитуюча Сторона приймає висунуту умову, вона стає для неї обов'язковим.

4. Будь-яка Сторона, що надала інформацію чи матеріал на одній з умов, згаданих у частині 2, може зажадати від іншої Сторони пояснення, у зв'язку з цією умовою, за яких обставин була використана така інформація чи матеріал.

Частина 2 - Особливі положення

Розділ 1 - Взаємна правова допомога у відношенні тимчасових мір

Стаття 29 - Негайне забезпечення збереженості комп'ютерних даних

1. Сторона може звернутися до іншої Сторони з проханням видати розпорядження або іншим шляхом домогтися негайного забезпечення збереженості даних, що зберігаються за допомогою комп'ютерної системи, що знаходиться на території цієї іншої Сторони, і у відношенні яких запитуюча Сторона має намір звернутися з проханням про взаємну правову допомогу у справі проведення обшуку чи іншого подібного огляду, виїмки даних чи оволодіння ними іншим аналогічної шляхом, а також розкриття цих даних.

2. У запиті про забезпечення збереженості даних, що направляється відповідно до положень частини 1, необхідно вказувати:

(а) орган, що зацікавлений у забезпеченні їхньої збереженості;

(b) правопорушення, що є предметом кримінального розслідування чи судового розгляду, з коротким резюме, що стосується до справи фактів;

(с) збережені комп'ютерні дані, охорона яких повинна бути забезпечена, і їхній зв'язок із правопорушенням;

(d) будь-які наявні зведення, що дозволяють ідентифікувати охоронця комп'ютерних даних, що зберігаються, чи місцезнаходження комп'ютерної системи;

(е) потреба в збереженні; і

(f) що запитуюча Сторона має намір звернутися з проханням про взаємну правову допомогу у відношенні обшуку чи іншого подібного доступу до системи, у виїмці даних чи володіння ними іншим подібним шляхом, чи розкриття цих збережених комп'ютерних даних.

3. Після одержання запиту від іншої Сторони, запитувана Сторона повинна прийняти усі необхідні міри для негайного забезпечення збереженості зазначених даних з дотриманням норм її внутрішньодержавного права. Для цілей реагування на запит, як умову сприяння в такому забезпеченні збереженості не повинне вимагатися, щоб діяння, про яке йде мова, розглядалося як злочин, вчинений обома Сторонами.

4. Сторона, що вимагає спільного визнання факту злочину як умову для відповіді на прохання про взаємну правову допомогу у відношенні чи обшуку іншого подібного доступу до системи, виїмки даних або володіння ними іншим подібної шляхом, чи розкриття збережених комп'ютерних даних, може, стосовно до правопорушень, крім визначених у Статтях 2 - 11 дійсні Конвенції, зберігати за собою право на відмовлення в проханнях про забезпечення збереженості даних, передбачених положеннями даної Статті, у випадках, коли вона має підставу думати, що в момент розкриття даних не зможе бути виконана умова спільного визнання факту злочину.

5. Крім цього, у проханні про забезпечення збереженості даних може бути відмовлено тільки якщо:

(а) запит стосується правопорушення, що запитувана Сторона розглядає як політичний злочин чи правопорушення, пов'язаний з політичним злочином;

(b) запитувана Сторона думає ймовірним, що виконання запиту завдасть шкоди її суверенітету, безпеці, суспільному порядку (огdre publіc) чи іншим істотним інтересам.

6. Якщо запитувана Сторона думає, що забезпечення збереженості не буде гарантувати злочинність відповідних даних у майбутньому, чи поставить під погрозу конфіденційність, чи іншим шляхом завдасть шкоди розслідуванню, проведеному запитуючої Стороною, вона негайно повідомляє про це запитуючій Стороні, що повинна потім визначити, чи був даний запит виконаний незважаючи на це.

7. Будь-які заходи для забезпечення збереженості даних, прийняті у відповідь на запит, що згадується у частині 1, повинні бути дійсними не менш 60 днів, щоб дозволити запитуючій Стороні представити прохання про обшук чи інший подібний доступ до системи, виїмці даних чи володінні ними іншим подібним шляхом, чи розкритті цих даних. Після одержання такого запиту, забезпечення збереженості даних повинне продовжуватися надалі до ухвалення рішення по цьому запиті.

Стаття 30 - Термінове розкриття збережених даних про потоки інформації

1. Якщо в ході виконання зробленого відповідно до положень Статті 29 запиту про забезпечення збереженості даних про потоки інформації, що відносяться до визначеного повідомлення, запитувана Сторона знайде, що до передачі цього повідомлення був причетний постачальник послуг в іншій Державі, запитувана Сторона повинна негайно розкрити запитуючій Стороні достатню кількість даних про потоки, щоб можна було ідентифікувати цього постачальника послуг і шлях, яким передавалося повідомлення.

2. У розкритті даних про потоки інформації, передбаченому в частині 1, може бути відмовлено тільки якщо:

(а) запит стосується правопорушення, що запитувана Сторона розглядає як політичний злочин чи правопорушення, пов'язаний з політичним правопорушенням;

Розділ 2 - Взаємна правова допомога у здійсненні слідчих повноважень

Стаття 31 - Взаємна правова допомога у забезпеченні доступу до збережених комп'ютерних даних

1. Сторона може звернутися до іншої Сторони з проханням у відношенні чи обшуку іншого подібного доступу до системи, виїмці даних або володіння ними іншим подібним шляхом, чи розкриття даних, збережених за допомогою комп'ютерної системи, що знаходиться на території запитуваної Сторони, включаючи дані, збереженість яких була забезпечена відповідно до положень Статті 29.

2. Запитувана Сторона реагує на такий запит шляхом застосування міжнародних документів, угод і законів, що згадуються у Статті 24, і відповідно до інших що до даного питання положеннями даного Розділу.

3. По запиту негайно приймаються міри, коли:

(а) маються підстави думати, що відповідні дані особливо піддані ризику втрати чи модифікації; чи

(b) документами, угодами і законами, що згадуються в частині 2, іншим шляхом передбачається надання сприяння у терміновому порядку.

Стаття 32 - Трансграничний доступ до збережених комп'ютерних даних за згодою чи коли вони доступні привселюдно

Сторона може, не одержуючи дозволу іншої Сторони:

(а) одержувати доступ до привселюдно доступних (відкритих джерел) комп'ютерних даних незалежно від того, де ці дані знаходяться географічно;

(b) одержувати доступ через комп'ютерну систему на своїй території до комп'ютерних даних, що знаходяться на території іншої Сторони, чи аналогічним образом приймати такі дані, якщо ця Сторона одержить законну та добровільну згоду особи, на законній підставі уповноваженого розкрити такі дані цій Стороні через зазначену комп'ютерну систему.

Стаття 33 - Взаємна правова допомога у відношенні збору в реальному масштабі часу даних про потоки інформації

1. Сторони роблять взаємну правову допомогу один одному у відношенні збору в реальному часі даних про потоки інформації, пов’язаних із зазначеними повідомленнями на їх території, переданими за допомогою комп'ютерної системи. З урахуванням положень частини 2, надання допомоги регулюється умовами і процедурами, що передбачаються нормами внутрішньодержавного права.

2. Кожна Сторона повинна надавати таку допомогу, принаймні , у випадку кримінальних злочинів, у відношенні яких збір даних про потоки в реальному масштабі часу був би доступний при розслідуванні аналогічної справи усередині країни.

Стаття 34 - Взаємна правова допомога у відношенні перехоплення даних про зміст

Сторони роблять взаємну правову допомогу один одному у відношенні збору чи запису в реальному масштабі часу даних про зміст зазначених повідомлень, переданих за допомогою комп'ютерної системи в тім ступені, у якому це дозволено відповідно до їх відповідного угодами і нормами внутрішньодержавного права.

Розділ 3 - Мережі щоденного цілодобового доступу

Стаття 35 - Мережі щоденного цілодобового доступу

1. Кожна Сторона призначає контактну мережу щоденного цілодобового доступу, яка доступна 24 години на добу 7 днів у тиждень, щоб гарантувати надання негайної допомоги з метою ведення розслідувань судових розглядів у відношенні кримінальних злочинів, пов’язаних з комп'ютерними системами та комп'ютерними даними, збором в електронній формі доказів по кримінальних злочинах. Така допомога повинна включати надання чи сприяння, якщо це дозволено відповідно до її внутрішніх законів та практики, безпосереднє здійснення:

(а) надання технічних консультацій;

(b) забезпечення збереження даних відповідно до положень Статей 29 і 30; і

(с) збору доказів, надання правової інформації та виявлення підозрюваних.

2. (а) Контактна мережа Сторони повинна бути здатна здійснювати зв'язок з контактною мережею іншої Сторони в терміновому порядку.

(b) Якщо контактна мережа, призначена Стороною, не є частиною органа чи органів цієї Сторони, відповідальних за надання взаємної правової допомоги чи видачу злочинців, ця контактна мережа повинна забезпечувати здатність здійснення координації з таким органом чи органами в терміновому порядку.

3. Кожна Сторона повинна гарантувати наявність навченого й оснащеного устаткуванням персоналу для сприяння функціонуванню цієї мережі.

Глава ІV - Заключні положення

Стаття 36 - Підписання та вступ у силу

1. Дана Конвенція повинна бути відкрита для підписання державами - членами Ради Європи та державами, що не є його членами, які брали участь у її розробці.

2. Дана Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю чи схваленню. Документи про ратифікацію, прийняття чи схвалення здаються на збереження Генеральному секретареві Ради Європи.

3. Дана Конвенція набирає сили в перший день місяця, що настає по завершенню тримісячного терміну з дня, коли про свою згоду з обов'язковістю для них цієї Конвенції відповідно до положень частин 1 і 2 заявлять п'ять держав, включаючи, щонайменше , три держави - члена Ради Європи.

4. У відношенні до будь-якої Держави, яка підписала Конвенцію, що згодом виразить погодженість з положеннями Конвенції, дана Конвенція набирає сили в перший день місяця, що випливає по завершенню тримісячного терміну з дня, коли воно заявило про свою згоду з обов'язковістю для нього цієї Конвенції відповідно до положень частин 1 і 2.

Стаття 37 - Приєднання до Конвенції

1. Після вступу в силу даної Конвенції Комітет міністрів Ради Європи, після консультацій з Договірними Державами - учасниками Конвенції й одержання їхньої одностайної згоди, може запросити будь-яку Державу, що не є членом Ради і не брало участь у розробці цієї Конвенції, приєднатися до неї. Рішення при цьому повинно бути прийняте більшістю голосів, передбачених у Статті 20 (d) Статуту Ради Європи при одностайному голосуванні "за" представників Договірних Держав, що мають право брати участь у роботі Комітету міністрів.

2. У відношенні будь-якої Держави, що приєднується до Конвенції відповідно до положень вищенаведеної частини 1, ця Конвенція набирає сили в перший день місяця, що настає по завершенню тримісячного терміну з дня передачі на збереження Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання цієї Держави.

3. Будь-яка Держава, що бажає приєднатися до даної Конвенції, що має намір зробити заява відповідно до Статті 41, повинне представити Генеральному секретареві заяву згадане в даній Статті. Генеральний Секретар представить отриману заяву Договірним Державам і іншим Державам, що мають право брати участь у Засіданні Комітету Міністрів, ще до того, як буде прийняте рішення у світлі вищезгаданої частини 1.

Стаття 38 - Територіальне застосування

1. Будь-яка Держава може - під час підписання чи при передачі на збереження депозитарію документа про ратифікацію, прийнятті, схваленні чи приєднанні - вказати територію чи території, на які буде поширюватися дія цієї Конвенції.

2. Будь-яка Сторона може пізніше в будь-який час, направивши відповідну заяву Генеральному секретареві Ради Європи, поширити дію даної Конвенції на будь-яку іншу територію, зазначену в цій заяві. У відношенні такої території Конвенція набирає сили в перший день місяця, що настає по завершенню тримісячного терміну з дати одержання відповідного заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до положень двох попередніх пунктів, може бути відкликаною, стосовно до будь-якої зазначеної у такій заяві території, шляхом повідомлення, до адреси Генеральному секретареві Ради Європи. Відкликання набирає сили в перший день місяця, що випливає після закінчення тримісячного терміну з дати одержання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 39 - Дія Конвенції

1. Ціль даної Конвенції - доповнити відповідні багатобічні чи двосторонні угоди чи домовленості, що маються між її Сторонами, включаючи положення:

- Європейської конвенції про видачу, відкритої для підписання в Страсбурзі 13 грудня 1957 р. (№ 24);

- Європейської конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах, відкритої для підписання в Страсбурзі 20 квітня 1959 р. (№ 30);

- Додаткового Протоколу до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах, відкритого для підписання в Страсбурзі 17 березня 1978 р. (№ 99).

2. Якщо дві чи більше Сторін вже уклали угоду чи договір з питань, що складають сутність даної Конвенції, чи іншим шляхом установили свої взаємини по цьому колу питань, чи якщо вони зроблять це в майбутньому, вони також будуть вправі застосовувати цю угоду чи договір регулювати свої взаємини відповідно до нього.

3. Ніщо в даній Конвенції не повинне торкатись інших прав, обмежень, зобов'язань та відповідальності Сторін.

Стаття 40 - Заяви

Направивши письмове повідомлення на адресу Генерального Секретаря Ради Європи, будь-яка Держава може - під час підписання чи при здачі на збереження депозитарію документа про ратифікацію, прийнятті, чи схваленні приєднанні - заявити про свій намір скористатися можливістю вимагати наявність додаткових елементів, як це передбачено в Статті 2, Статті 3, Статті 6, пункті 1 (b) Статті 7, пункті 3 Статті 9 і пункті 9 (с) Статті 27.

Стаття 41 - Федеральне застереження

1. Федеральна держава може повідомити Генерального секретаря в момент підписання в період депонування ратифікаційних грамот, прийняття, чи схвалення повного приєднання в тім, що воно прийме на себе зобов'язання відповідно до Глави ІІ даної Конвенції, що не суперечать основним принципам, які визначають взаємини між центральним урядом і складеними державами чи іншими подібними територіальними утвореннями за умови, що воно, здатне співробітничати у рамках Глави ІІІ.

2. У тім, що стосується положень Конвенції, виконання яких входить у юрисдикцію складених держав чи інших подібних територіальних утворень, що не зобов'язані, відповідно до конституційної системи федерації, уживати законодавчих заходів, федеральний уряд інформує компетентні органи цих Держав про наявність зазначених положень з позитивною їх оцінкою.

3. Роблячи заяву відповідно до частини 1, федеральна Держава надасть довідку, що стосується природи його федеральної системи і про вплив її федерального характеру на виконання положень Конвенції. Федеральна держава може повідомити Генерального секретаря в тім, що воно прийме на себе зобов'язання по даній Конвенції, що не суперечать його основним принципам, що визначають взаємини між центральним урядом і складеними Державами чи будь-якими іншими подібними територіальними утвореннями. Роблячи заяву, федеральна Держава представить довідку щодо природи своєї федеральної системи і того впливу, що зазначений федеральний характер зробить на виконання Конвенції.

Стаття 42 - Застереження

Направивши письмове повідомлення на адресу Генерального Секретаря Ради Європи, будь-яка Держава може - під час підписання чи при здачі на збереження депозитарію документа про ратифікацію, прийнятті, схваленні чи приєднанні - заявити, що воно скористається правом зробити застереження (і), передбаченим у частині 3 Статті 6, частини 4 Статті 9, частини 3 Статті 10, частини 3 Статті 11, частини 2 Статті 14, частини 2 Статті 23, частини 4 Статті 29. Ніякі інші застереження не допускаються.

Стаття 43 - Статус та зняття застережень

1. Сторона, що зробила застереження відповідно до положень Статті 42, може цілком або частково зняти її, направивши повідомлення на адресу Генерального Секретаря. Таке зняття застереження набирає сили в день одержання відповідного повідомлення Генеральним Секретарем. Якщо в повідомленні передбачено, що зняття застереження повинне набрати сили з зазначеної в ньому дати, і така дата настає пізніше дня одержання повідомлення Генеральним Секретарем, зняття застереження стає дійсним з більш пізньої дати.

2. Сторона, що зробила застереження, як це передбачено в Статті 42, повинна зняти таке застереження, чи цілком частково, як тільки дозволять обставини.

3. Генеральний Секретар може періодично опитувати Сторони, що зробили одну чи більше застережень, як це передбачено у Статті 42, щодо перспектив зняття таких застережень.

Стаття 44 - Виправлення

1. Виправлення до даної Конвенції можуть бути запропоновані будь-якою Стороною, і Генеральний Секретар Ради Європи повинний довести їх до зведення Держав - членів Ради Європи, Держав, що не є членами Ради, що брали участь у розробці цієї Конвенції, а також будь-яких Держав, що приєдналися до даної Конвенції або запрошених приєднатися до неї відповідно до положень Статті 37.

2. Будь-яке виправлення, запропоноване однією із Сторін, направляється в Європейський комітет із проблем злочинності (ЄКПЗ), що повинні представити Комітету Міністрів свій висновок щодо цього пропонованого виправлення.

3. Комітет Міністрів розглядає пропоноване виправлення і висновок, представлений Європейським комітетом із проблем злочинності (ЄКПЗ), і після консультації із Сторонами даної Конвенції, що не є Державами - членами Ради Європи, може прийняти це виправлення.

4. Текст будь-якого виправлення, прийнятого Комітетом Міністрів відповідно до положень пункту 3 даної Статті, направляється Сторонам Конвенції для схвалення.

5. Будь-яке виправлення, прийняте відповідно до положень пункту 3 даної Статті, набирає сили на тридцятий день після того, як усі Сторони повідомлять Генеральному Секретареві про своє схвалення цього виправлення.

Стаття 45 - Врегулювання споровши

1. Європейський комітет із проблем злочинності (ЄКПЗ) повинний бути інформований щодо тлумачення і застосування цієї Конвенції.

2. У випадку виникнення суперечки між Сторонами щодо тлумачення чи застосування даної Конвенції, вони повинні прагнути до врегулювання суперечки шляхом переговорів чи будь-якими іншими мирними засобами по своєму вибору, включаючи передачу цієї суперечки, за згодою зацікавлених Сторін, у Європейський комітет щодо проблем злочинності (ЄКПЗ), в арбітражний суд, рішення якого матимуть обов’язкову силу для сторін, чи в Міжнародний Суд.

Стаття 46 - Консультації Сторін

1. Сторони повинні, у міру необхідності, періодично проводити консультації з метою сприяти:

(а) ефективному використанню і виконанню даної Конвенції;

(b) обміну інформацією про важливі події в правовій, політичній чи технологічній сферах, що мають відношення до кіберзлочинності та збору доказів в електронній формі;

(с) розгляду можливих доповнень чи виправлень до даної Конвенції.

2. Європейський комітет щодо проблем злочинності (ЄКПЗ) повинен періодично інформуватися про результати консультацій, що згадуються в частині 1.

3. Європейський комітет щодо проблем злочинності (ЄКПЗ) повинен сприяти проведенню консультацій, що згадуються в частині 1 і вживати необхідних заходів, щоб допомогти Сторонам у їхніх зусиллях по внесенню доповнень чи виправлень у Конвенцію.

4. За винятком випадків, коли їх бере на себе Рада Європи, витрати, понесені в процесі реалізації положень частини 1, що беруть участь у консультаціях Сторони в порядку, обумовленому ними самими.

5. Секретаріат Ради Європи робить допомога Сторонам у виконанні їхніх функцій, що випливають з положень даної Статті.

Стаття 47 - Денонсація

1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати дійсну Конвенцію, направивши відповідне повідомлення на адресу Генерального Секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набирає сили в перший день місяця, що настає після завершення тримісячного терміну з дати одержання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 48 - Повідомлення

Генеральний Секретар Ради Європи повідомляє Держави - члени Ради Європи, Держави, що не є членами Ради Європи, що брали участь у розробці даної Конвенції, а також будь-які Держави, що приєдналися до цієї Конвенції чи запрошені приєднатися до неї, відносно:

(а) будь-якого підписання;

(b) здачі на збереження депозитарію будь-яких документів про ратифікацію, прийнятті схваленні , чи приєднанні;

(с) будь-яких дат вступу в силу даної Конвенції відповідно до положень Статей 36 і 37;

(d) будь-яких заяв, зроблених відповідно до положень Статтею 40 і 41, чи застережень відповідно до положень Статті 42;

(е) будь-яких інших актів, чи повідомлень, що відносяться до даної Конвенції.

Переклад тексту конвенції на українську мову – Голубєва В.О., директора Центру дослідження проблем комп’ютерної злочинності, кандидата юридичних наук, доцента кафедри кримінального процесу та криміналістики Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.