Щодо пропозицій до Концепції стратегії

і тактики боротьби з” комп’ютерною”

злочинністю в Україні.

Службою безпеки України проект Концепції стратегії і тактики боротьби з “комп’ютерною” злочинністю в Україні розглянуто і оцінено в цілому позитивно.

Вважаємо, що порушена проблема є дуже своєчасною, актуальною і, в умовах стрімкого розвитку та впровадження в Україні інформаційних технологій, потребує всебічної уваги та прийняття на державному рівні відповідних заходів з протидії такому суспільно небезпечному явищу, як “комп’ютерна” злочинність.

Разом з тим, окремі положення вказаного документу потребують доопрацювання, а саме:

До преамбули

1.У другому абзаці висловлено надто сумнівний тезис, а саме – розвиток інформаційних відносин є сутністю інформаційного суспільства. На нашу думку, сутністю інформаційного суспільства є такий стан розвитку продуктивних сил, коли більшість працездатного населення ( на відміну від аграрного чи індустріального суспільства) задіяна в інформаційній сфері.

Виходячи з цього не зовсім коректними є всі положення проекту, які даються в стверджувальній формі, і у всіх контекстах щодо створення в Україні інформаційного суспільства. Вважаємо за необхідне скоригувати по всьому тексту.

2.Використовуються різні словосполучення – “соціальна спільнота”, “суспільні формування”, “суспільство” для одного й того ж поняття. Потребує коригування.

До розділу 1

1.Термін “Інформаційне середовище суспільних відносин” за текстом не зустрічається, пропонуємо його виключити.

2.Визначення “Комп’ютерна злочинність” може бути враховане, як один з варіантів для опрацювання остаточної редакції вказаного поняття.

3.В цілому більшість термінів мають надто специфічні визначення, які не відповідають вже прийнятій термінології в галузі інформаційних технологій, яка встановлена державними стандартами, зустрічається у ряді правових актів тощо. Пропонується весь розділ привести у відповідність з загальноприйнятою термінологією.

До розділу 2

Більш доцільним вважаємо надавати класифікацію рівнів, наприклад, - закони України, підзаконні акти (Укази, постанови та ін.), державні стандарти, міжвідомчі нормативно-правові і нормативні документи, документи відомчого рівня і т.д.

До розділу 4

За змістом викладеного матеріалу продовжує фактично попередній розділ, прогноз же розвитку “комп’ютерної” злочинності в Україні відсутній.

До розділу 5

Розділ не передбачає конкретних заходів, які доцільно провести на міжнародному рівні, перш за все організаційних.

До розділу 6

Починаючи з розділу 6 за задумом має йти опис проблем боротьби з комп’ютерною злочинністю, тому було б логічним перед цим дати коротку характеристику стану предметної галузі – “комп’ютерної” злочинності в Україні. Однак у проекті це відсутнє. Вважаємо за доцільне відповідним чином доповнити проект.

В цілому у розділі не висвітлено ніяких проблем боротьби з “комп’ютерною” злочинністю, які є в Україні і потребують вирішення.

Вважаємо за доцільне цей розділ викласти за схемою: стан “комп’ютерної” злочинності в Україні – проблеми боротьби з “комп’ютерною” злочинністю – причини росту комп’ютерної злочинності – можливі негативні наслідки для держави у разі не вирішення цих проблем.

До розділу 7

П.7.1 містить лише певний перелік правових актів. В той же час вважаємо доцільним відобразити в ньому конкретні напрямки удосконалення діючих та розробки нових нормативно-правових документів.

Водночас, викладений у п.7.2 не містить найбільш важливих документів у сфері безпеки інформаційних технологій, натомість до нього включено документи, які вже втратили чинність (наприклад, Тимчасові рекомендації щодо розроблення розділу із захисту інформації в технічному завданні на створення автоматизованих систем ТРАС-96, “Про затвердження Інструкції щодо умов і правил здійснення діяльності у галузі технічного захисту інформації та контролю за їх дотриманням” №46 від 23.05.1994 р.).

До розділу 15

Пропонуємо поєднати його з матеріалом щодо основних аспектів комп’ютерних злочинів (який формується з розділів 3, 4, 5).

В цілому до проекту

Даний проект є концепцією певного виду діяльності. На наш погляд така концепція повинна розглядати наступні питання:

Визначення предметної галузі;

Аналіз стану проблеми;

Визначення шляхів та напрямків вирішення проблеми;

Визначення основних завдань, механізмів та етапів робіт з вирішенням проблеми.

В запропонованій редакції зазначені відомості рознесені по тексту, не структуровані, описані поверхово або відсутні взагалі.

Якщо опис об’єктів “комп’ютерної” злочинності дано у ряді розділів (3, 4, 5, 15), то опис суб’єктів відсутній. До останніх слід було б віднести порушників (злочинців), правоохоронні органи, інші організації, які займаються цією проблемою в державі.

Доцільно дати аналіз і визначити основні аспекти забезпечення інформаційної безпеки у предметній галузі, які можна класифікувати як політичні, економічні та організаційно-технічні. Наприклад, серед організаційно-технічних аспектів визначальними можна назвати:

-недостатнє регулювання державою процесів функціонування і розвитку засобів інформатизації, зв’язку, інформаційних послуг тощо;

-масове використання в різних сферах економіки і управління не захищених імпортних засобів обробки інформації;

-відставання розвитку нормативно-правової бази у сфері інформаційної безпеки і протидії “комп’ютерній” злочинності від темпів інформатизації суспільства.

Серед конкретних шляхів вирішення проблеми доцільно визначити:

-розвиток загальнодержавної системи захисту інформації;

-напрями співробітництва заінтересованих органів державної влади з науковими та освітніми установами, а також організаціями, які працюють в інформаційній сфері;

-створення в державі центрів з дослідження проблем протидії “комп’ютерній” злочинності і розслідування вчинених злочинів (наприклад, на зразок команд реагування на інциденти безпеки в рамках міжнародного Форуму , в якому на сьогодні бере участь 19 країн для координації міжнародного співробітництва у вирішенні проблем інформаційної безпеки, пов’язаних з Інтернет);

-активізацію діяльності органів державної влади з удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства стосовно відповідальності за вчинені “комп’ютерні” злочини;

-гармонізацію вітчизняного законодавства з законодавством інших країн;

-міжнародне співробітництво при виявленні, проведенні розслідувань, прийнятті рішень щодо вчинених “комп’ютерних” злочинів та ін.

На нашу думку, в цілому запропоновані на розгляд СБ України матеріали можуть бути ефективно використані при розробці проектів Концепції інформаційної безпеки та Програми боротьби із злочинами у сфері інформаційних технологій в рамках утвореної згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6.05.01 р.№ 181-р. міжвідомчої робочої групи.